⇚ На страницу книги

Читать Міражі

Шрифт

Интервал

ІСНУВАННЯ АПОГЕЙ

Почався день, – працює – розвізник.

Дійсність – нову подобу – й борозну.

Інший – розподіл, – ціль» терен, – зразок.

Антени, що – прозорість – без ознак.

Канон – помер, нехай – живе канон? —

Майбутнє – в закутку – в відрі – куня.

Закон буття: черговий – хід конем?

В мутацію рух – кісткових тканин? —

Не рідко – вистачає – й напівзахід.

Й величина критична – показуху.

Й матерія, яка – у ночвах – кисне,

Щомиті – в цілість – й найдрібніші кусні,

Щоб – сила, – ще без обрисів, – бугай»

Як – дух, що – існування апогей.

ЦИКЛОН, ЩО – ШАПОКЛЯКИ – ВСІХ ЧАСІВ – З-ЗА КЛУНЬ

Вряди-годи й найглибше місце – в брід.

Чаклун – пантрує, та – коня – оброть.

Лежить – розкидане – навкруг – добро.

Лише торкнув, як звідти – морок – пре —

Й заковтують – площини ненаситні.

І марні – зойки й лементи – надсадні.

Будівлі – на кістках – ростуть – висотні.

Й рятівники – на кілька кальп – відсутні.

Та – рідко – динозаврами – оздоби

Минулого – в закляклім – можна здибать.

Хоча і тут – дозорці одноокі —

Пильнують, щоб – ніхто, – й одразу – ікла,

Забувши: пам’ять – зародки – і в склі. —

І ключ – нащадкам – інколи – й циклон,

Що – шапокляки – всіх часів з-за клунь.

Й ВІЧНІСТЬ?

Калата серце: навпростець – крізь стіни.

Дівча – в трикутниках – пасе тритонів.

Сплеск, – й дотиком – єство – несусвітенне.

Усесвіти – із верчиків – з каштанів.

Уздовж хребтів, – як Морзе, – спалах скіпок.

Навшпиньках – вухо дійсности – з окапин.

Споруджують – з пелюсток – телескопи.

У особисте – з величин сукупних.

Кутасті форми – світанковий тральник.

З балькона – ручка – в надсвіти – вітрильник.

Вправляються – атлети – уздовж нюху,

Долаючи – глухі кути, що – нехіть. —

Нутро – тріпоче, – із легень – намет.

И вічність – як мильна бульбашка – лиш – мить?

ГЕНЕРАТОР СЯЙВ

Міняє листя – дихальця – і плевру.

Казан, що – дійсність, всі – ознаки плову.

Біжать – один – повз одного – квапливо.

Життя – дола пороги – самоплавом.

Нутро – поволі – туф – і цельофан.

Над горами – на ліктях – небо – фен.

Малих – у парках – теквандо – й кунґфу.

М’якою – лійкою вікна – Грифон.

Серед будівель – мига – плоскогір’я.

Дідок з балькона – з келишком кагору —

Світ спогляда, – сипку ефемериду. —

Скрізь – веретенце й мушельки – природа.

Й свідомість, – рештки, – затонулий сейф,

Що – не гора, – на Ґенератор сяйв.

І ЗНОВУ – ВЕСНА

Весна. Працює пароохолодник.

Свідомість – вправи – спогляда – пілотні.

Дрібочуть – ноги – бльоків монолітних.

На помах – й світ – аеростатом – ладний.

Між формами – ознаки боротьби.

Хлоп’я – на хмарі – у руці – обух.

З трибун – багаття – до нутра – рябе.

Янгол – кодолу, що – порон, – руба.

Вагань найменших – те, що буде – потім.

Аби лиш – зараз – хвилі – не проспати.

Маляті – жінка – лагодить – підгузник.

Навколо – цвіту – пуп’янки фугасні.

Й за самокат[1], – схопивши – джерело,

Подорожують – шкети – горілиць.

БУЯЄ – ФОРМ ПЕРЕХІДНИХ – КВІТНИК

Буяє – форм перехідних – квітник.

В повітрі – книжку, – горілиць – юнак.

Ще – бульбашок – меридіани сну, —

Й – за вітром – і водою – наносне.

Вздовж річки, – усім містом – й ген, – липняк.

Майдан, – на показ – бучно, – викопне.

За натовпом, – сполоханий курник, —

З трибун святкових – боз, троянди, хну.

Фасади – знов – тенденцію – в домірне,

Хоч – не бракує – й ухилів – в примарне.

Під мостом – ділять – волоцюги – здобич.