⇚ На страницу книги

Читать Шухлядні краєвиди

Шрифт

Интервал

Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Із циклу «Відозви»

Обрушуються – й обрис інший – барви.

Ротата – дійсність – вівців – до обори.

Незнані – риси – проступають – в збірнім,

Готуючися – до звитяг – і збурень.

Й найпроминальніше – могоричі.

Із неба – душі – розтина – смичок.

Гадючники – в свідомості – й очу.

Красуню – смерть – за кіски – парубчак.

Й де щойно – зазімки,[1] – буя – весна,

Пунктииром – й геть – левині – брами сну.

І те, що – в оберемки – легковажно,

Гуляє – неподолане – без віжок. —

Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,

Могутнє – духа – пророста – зерно.

Бо – кожний – поле бою – і наварх[2]

Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.

Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —

Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.

Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.

Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.

Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.

Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.

І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.

Рівнина, що – й на гори, – до останку.

Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тиньку

Найневимовніше, – вже – й око – мружить,

Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,

Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —

Бо – кожний – поле бою – і наварх.

Й знов – дух – на барикади – і траву

Із циклу «Відозви»

Навккілля – кольорова – желятина

Півдотиків, півшерехів, півтонів.

Могутні хвилі: павзи – і хитання —

На півдорозі – у несусвітенне,

Деперепони – сталому, – чаклун,

Що, – присмоктки – невтільного – й зі скла

Й на жужелицю, щоб – циклон

Заговорив – тією мовою, що – й клен,

І, стиснувши – загубник[3] – акваланга,

За рибкою – у доозонний – лінкос,[4]

Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча,[5] —

З заглибини – височуючи – мовчки —

Все, що – енерґію – подальших існувань,

Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —

Й знов дух – на барикади – і траву! —

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Із циклу «Відозви»

Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —

Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —

Як – густо – крила, де – птахи – у вирій

Крізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару.[6]

Час – нескінченностей. – І час – обмежень.

Межу – рухому – галактичні – мажі.

Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,

Куляста блискавка, що – сили – множить.

На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —

Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —

і Бациля духа – напрям – і собори —

Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,

Де – каліч – волю. – Та вже – вороний

І вершник – із краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:

Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,

Весілля – верх і низ – ефемериди. —

Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,

Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,

Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —

Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —

Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7]

На площах – гучномовці – й велелюдно.

Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.

Маля – на коника – при мамі – вйока.

Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —

Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,[8]

Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —

На втіху – і статечним, і замурзам.

Дійсности – вузол – пробує – й омизник.