Неособисті форми дієслова – Non-Finite Verb Forms
Форми дієслова, які вживаються в ролі присудка речення, називаються особистими (предикативними) формами дієслова (Finite Forms of the Verb).
Форми дієслова, які не вживаються в ролі присудка речення, але можуть входити до його складу, називаються неособистими (непредикативні) формами дієслова (Non – Finite Forms of the Verb).
До неособистих форм дієслова відносяться інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) i причастя (the Participle).
Неособисті форми дієслова не мають граматичних ознак особи, числа і способу, не виражають часу дії (теперішнього, минулого або майбутнього), а лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто чи є виражена ними дія одночасною з дією присудка, або передує йому.
Інфінітив – The Infinitive
Інфінітив – являє собою неособисту форму дієслова, яка позначає тільки дію, не вказуючи ні особи, ні числа. Інфінітив відповідає на запитання: що робити? що зробити?
to read – читати
to speak – говорити
Заперечнi форми інфінітива утворюються шляхом додавання частинки not до інфінітива.
I decided to invite them. – I decided not to invite them. – Я вирішив їх запросити. – Я вирішив їх не запрошувати.
Інфінітив має чотири форми в дійсному (активному) станi і дві в страждальномy (пасивному). Форми страждального стану мають лише простий і досконалий інфінітив перехідних дієслів, тобто дієслів, що вживаються з доповненням.
– Простий інфінітив в активному станi – Indefinite – вживається, коли дія, яку він висловлює, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком в особистій формі.
Pauline likes to write letters. – Поліна любить писати листи.
I am glad to see you.(одночасна дія) – Я радий бачити вас.
Щоб показати, що дія відноситься до майбутнього, простий інфінітив вживається після модальних дієслів may, must, should, ought to i після дієслів to expect – очікувати, to intend – мати намір, to hope – сподіватися, to want – хотіти і ін.
You may come tomorrow. – Ти можеш прийти завтра.
He must do it immediately. – Він повинен зробити це негайно.
You should put on a warm hat. – Тобі варто надіти теплу шапку.
I expect to see you next week. – Я очікую побачити вас наступного тижня.
I intend to go to the seaside this summer. – Я маю намір поїхати до моря цього літа.
I hope to find him at home. – Я сподіваюся застати його вдома.
– Інфінітив у продовженій формі в активному станi – Continuous Infinitive – (to) be + Verb (-ing) – підкреслює тривалість дії, одночасної з дієсловом-присудком і використовується, щоб показати, що дії або події будуть відбуватися в момент промови.
There is a nice smell in the kitchen. Ann seems to be cooking something delicious. – В кухні добре пахне. Здається, Аня готує щось смачне.
I happened to be waiting for the bus when the accident happened. – Так сталося, що я чекав автобус, коли сталася аварія.
You must be joking. – Ти, напевно, жартуєш.
What is Pauline doing? She must be writing a letter. – Що робить Поліна? Вона, мабуть, пише листа.
– Досконалий інфінітив – Perfect Infinitive – в активному стані: (to) have + Verb (-ed) or Verb (III):
1. Вживається для позначення дії, що передує дії, вираженої дієсловом-присудком: