Читать Конотоп Фортеця

© Антон Гайдук, 2018

ISBN 978-5-4490-7656-4

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Польські магнати зайняли українські землі, розбудувались і укріпились. Корінне населення опинилось у великій залежності від загарбників. Та народ не корився. Бунти та повстання відбувались одне за другим. Козаки, що збігались на Січ, гуртувались, вибирали свого гетьмана, очолювали повстання і разом із селянами палили польські маєтки. На втихомирення повсталих король Польщі, Сигизмунд, відправив на Україну коронного гетьмана Жолківського із загонами найманих воїнів з Німеччини та Франції. Розпочались безперервні бойові сутички і криваві розправи з бунтівниками. Цього було замало. У Польщі зібрали сейм і вирішили на Україні зводити фортеці, в яких розмістили загони військ для охорони кордонів. Із Франції запросили інженера по спорудженню фортець, Гійома Боплана. Йому виділили загін і пообіцяли велику оплату.

Інженер Боплан прибув до Києва у 1630 році, поступив у розпорядження коронного гетьмана Конец-польського. Він супроводжував гетьмана у всіх його походах і війнах. Боплан із групою запоріжських козаків пропливли по усьому Дніпрі, пройшли тринадцять порогів, побували на Низу, дійшли до турецької фортеці Очакова у гирлі Дніпра. Французьський інженер залишив нащадкам цікаві описи дніпровських порогів і островів, а також описи фауни і життя козаків.

Перший дніпровський поріг називався «Кодак». Гетьман Конецпольський запропонував біля нього ставити фортецю, щоб не допустити втечі невдоволених на Січ. Інженер Боплан зробив креслення і розрахунки. Наймане військо прибуло та виконало роботи по спорудженню укріплення. У 1635 році фортеця «Кодак» уже стояла на скелястому березі Дніпра. У середині розміщалась залога французьських військ. Гармати стояли у бійницях на високих стінах. Шлях на Січ було перекрито.

Січовики на Хортиці задумали зруйнувати фортецю. Вони вибрали гетьманом Івана Сулиму, який узявся за цю справу. Та для цього потрібно мати військо і зброю. Пів року козаки виготовляли для морського походу човни, які називались «чайки».

Від острова Хортиця козацькі чайки рушили вниз по Дніпру до Очакова, турецької фортеці у гирлі Дніпра. У плавнях сховались у очеретах. Гетьман Іван Сулима послав гурт козаків на островки з лісом, рубати дерева. Стовбури в’язали у плоти і гнали до гирла Дніпра. Тут турецька охорона перетинала русло металевими ланцюгами, щоб не пускати козаків у море. Дочекавшись ночі, козаки гнали плоти на ланцюги.

Ланцюги розривались. За ними у прорив проходили «чайки». Із фортеці били із гармат, та козаки уже були у морі.

По водах Чорного моря козаки добирались до гирла ріки Дунаю. Землі на обох берегах підкорила Туреччина і поставила для охорони кріпості. Січовики захоплювали фортеці, охорону вирізали, забирали зброю. Повертаючись назад, обходили півострів Крим з півдня і через Керченську протоку запливали у Азовське море. У гирлі ріки Дон стояла турецька фортеця Азов, яку охороняли яничари. Іван Сулима із попередніх походів знав, що тут тримають найбільше невільників, яких татари набирали із південних земель Московії. Азовські мурзи та беї жили у великих розкошах та мали чисельні скрині із східним золотом. Козацькі чайки оточили Азов з моря. Розвідка проникла до середини укріплення, а вночі відкрила браму. Козаки вирізали яничар. Усі скарби зносили на судна, а невільників відпустили. Полонені з України на човнах перетнули море, зайшли у гирло ріки Молочної, яка текла по степах. У верхів’ї Молочної висадились, віднайшли ріку, що впадала у Дніпро і рушили далі.