Книга Застою. 1965–1976

"Застій" - це період, який лишились в пам'яті деяких як спокійний етап, "золота" доба процвітання соціалізму, але для інших він був часом лихоліття, коли їхню волю приглушували. У цю епоху, безліч людей, які особисто пережили революційні події 1917 року, перетворення Російської імперії в СРСР та кризу Першої Української Республіки, відійшли з життя. Велич революції було замінено широким культом Перемоги у Великій Вітчизняній війні. У цей час, представники нового радянського покоління по-своєму й з різних причин відчували, що звичайна реальність поки що залишає бажати кращого. Проте, було вкрай небезпечно розбиратися з цими труднощами, щоб не потрапити у полон всемогутнього КДБ. Так, як і «шістдесятники» - те покоління, що стало жертвами режиму і було не тільки ув'язнене у таборах, але й примусово утримувалося в психіатричних лікарнях. І щоб не бути подавленим, як молоді паростки «Празької весни». Ті, хто міг, намагалися втечі за кордон, а решта адаптувалася до нових умов, навчаючись жити серед спокою, який був ілюзією, і залишатися в тіні вторинних переживань. «Застій» - це історія героїзму, де багато героїв були змушені приховуватися під маскою апатії та підкорення, проте дух супротиву і бажання боротися за свободу ніколи не померли. Книга розповідає про складні вибори, яким доводилося ставитися тодішньому поколінню і про їхню внутрішню боротьбу з системою, яка виглядала неочікувано сильною.